Адаптації п´ятикласників
до навчання в основній школі.
Упродовж усього життя нам (і
дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи,
дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі
складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі Перехід із молодшої школи до основної
пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а
також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду. Адаптація дитини до
навчання в середній школі відбувається не одразу. Це доситьтривалий процес,
пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму. Як свідчить
аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками
й іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня
навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес
адаптації школярів. Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій
школі, як необхідно переходити
до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до
навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а
іноді і однокласники.Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в
шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків,
психолога. П’ятикласникам у школі цікаво: вони
прагнуть бути активними,розумними, вони хочуть щоб їх побачив, оцінив новий
учитель і помітив у них усе найкраще. Але ж і ми, вчителі, також проходимо період адаптації: нам
потрібно запам’ятати нових
учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками,враховуючи основні
психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі,і учні
знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це
є(я маю на увазі спільні шляхи): - вміння вчителя ставити посильні вимоги зі
свого предмета; - уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати
культуру поведінки й навички
спілкування; - уміння учнів реально оцінювати свої можливості. У Державному
стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів 12-річної
школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною школою. Проблема наступності між
початковою й основною школою
є складовою загальної проблеми наступності в навчально-виховному процесі.
Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у
своємужитті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати
«нове життя». Адаптація у
5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.
Що викликає стрес у
п’ятикласників?
Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш
ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть
зміна«статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є
досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними:
тривога, боязкість чи,навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження
охоплюють їх. У зв’язку
з цим уних може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими,неорганізованими.
П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих.
Але,зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються. Усі зазначені
причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і
потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а
головне – самого підлітка. Забезпечення наступності є однією з основних умов
успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного
навчання у 5-му класі. Для
розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі,особливо в період
адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі,адміністрації,
учителям, батькам необхідно:
- ураховувати індивідуальні та психологічні
особливості 10-11-річних школярів;
- постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі
зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому
рівні;
- здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних
компетентностей;
- забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах
педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими
етапами навчального процесу;
- створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено,
комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;
- забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних
якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;
- упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;
- розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;
- формувати навички самоконтролю й самооцінки:
- аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;
- запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні
учнів 5-х класів.
Отже, успішній адаптації учнів 5-х
класів до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій
учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.
Методичні поради для вчителів
основної школи.
Знайомитися з програмою та методикою роботи в
початкових класах і спиратись на неї. Зберігати й розвивати традиції, які склались в учнів у
процесі навчання в початкових класах. До початку роботи з дітьми ознайомитися з ними, систематично
вивчати їх і використовувати
одержані дані у процесі роботи. Забезпечити єдність вимог до учнів. Забезпечити
поступовий перехід на предметну систему викладання, нову побудову уроків, нові методи та прийоми
роботи, нові вимоги до дітей тощо. Розвивати в учнів уміння й навички
самостійної роботи. Продовжувати розвиток творчого мислення учнів. Забезпечити
поступальний рівномірно висхідний характер навчально-виховного процесу учнів з урахування вікових та
індивідуальних особливостей школярів. Виявляти й розвивати індивідуальні нахили
та інтереси учнів, їхні творчі здібності.Проводити профорієнтаційну роботу.
Забезпечити міжпредметні зв’язки. Постійно підтримувати зв’язки з колегами з
метою взаємодопомоги в роботі та обміну досвідом. Підтримувати зв’язки з учителями початкових
класів. Протягом першого місяця навчання дітей у 5-му класі не писати зауважень
у щоденники, проводити оцінювання на
користь дитини, більшість уроків на початку навчального року будувати на повторенні. Дозувати навчальне
навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму у вихідні дні.
Поглиблювати свої знання з проблемами забезпечення принципу наступності в педагогічному процесі.
Характеристика
труднощів з якми стикаються п`ятикласники.
|
Характеристика труднощів
|
Причини
|
Рекомендації вчителям
|
Рекомендації батькам
|
|
1. Повільний темп
розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають
виконувати домашнє завдання, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно
пишуть і читають
|
Причиною, як правило, є
своєрідність типу нервової діяльності (інертність нервових процесів)
|
Таких дітей не можна
квапити, підганяти на уроці примушувати працювати «за часом», адже будь-який
поспіх та умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять
негативні емоції. Краще: повторити дитині те, що вона не встигла почути;
намагатись говорити повільніше; повідомляти на початку уроку план роботи;
пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання, даючи час на
підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого
переключення з одного виду діяльності на інший
|
Складати для дітей чіткий
порядок денний з урахуванням їхніх можливостей для виконання конкретної
роботи. Не підганяти
|
|
2. Погано встигають з
усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального
матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом,
несформованістю навчальних навичок
|
Причиною може бути
педагогічна занедбаність: недоліки виховання, а не низький інтелектуальний потенціал
|
Необхідні додаткові
заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загальнонавчальних
навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто
схвалювати прагнення дитини досягти успіху, відзначити навіть невеликий
успіх. У деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати
педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів
|
Рекомендувати
різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам'яті, уваги, мислення дитини,
її мовлення
|
|
3. Невисокий
інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють навчальний
матеріал, не завжди розуміють і погано запам'ятовують пояснення вчителя)
|
Причина може полягати в
астенії, затримці психічного розвитку, органічних порушеннях центральної
нервової системи
|
Вимоги до таких дітей
треба знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень
логічного мислення. Для запобігання втрати мотивації до навчання й відхилень
у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати
навіть маленькі успіхи
|
Рекомендувати
різноманітні вправи та ігри з метою розвитку пам'яті, уваги, мислення дитини,
її мовлення. Рекомендувати звернутися для консультації до психолога, дитячого
психоневролога чи психіатра
|
|
4. Труднощі тільки в письмі
й читанні (поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень
слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм)
|
Причина - недорозвинення
мовлення
|
Труднощі не пов'язані з
лінощами чи непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до
старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази
до навчання, не слід акцентувати увагу на неуспіхах. Краще похвалити такого
учня за те, що йому вдалось виконати
|
Рекомендувати звернутись
по допомогу до логопеда
|
|
5. Труднощі в навчанні,
поведінці. Підвищена тривожність, замкнутість, боязкість нерішучість,
сором'язливість
|
Емоційні порушення,
розлад нервової системи
|
Необхідне доброзичливе
ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу
і хвилювання (при відповідях біля брошки, контрольних роботах, диктантах).
Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на
початку навчального року
|
Необхідне підбадьорення в
різних ситуаціях. Розвивати впевненість дитини в собі. Звернутись по допомогу
до психолога
|
|
6. Гіперактивність,
підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги,
імпульсивність
|
Причиною можуть бути
емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також
органічні порушення центральної нервової системи
|
Такі діти не в змозі
тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими. Головне в роботі з
ними - терпіння й наполегливість. Треба розвивати вміння доводити справу до
кінця, діяти цілеспрямовано та планомірно, давати невеликі завдання та
здійснювати покроковий контроль виконання. Заохочувати бажану поведінку,
спираючись на прагнення п'ятикласників «бути вольовою людиною»
|
Рекомендувати батькам
зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання
|
|
7. Труднощі в контактах
(погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі)
|
Причиною можуть бути
емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також
органічні порушення центральної нервової системи
|
Завдання учителя в роботі
з «відторгнутими» дітьми - допомогти їм відчувати себе потрібними та бажаними
у класі. Необхідно звернути увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому,
що їм удається. На позакласних заходах давати можливість виявити себе з
кращого боку
|
Допомагати дитині
відчувати себе потрібною та бажаною. Давати роботу або доручення, щоб дитина
мала змогу самореалізуватись. Заохочувати її
|
|
8. Агресивність,
запальність, дратівливість
|
Причиною можуть бути
емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання
|
У спілкуванні з цими
дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі
страждають від своєї впертості, гнівливості та дратівливості. Необхідно дати
зрозуміти, що дорослий - їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем.
Педагог, знаючи інтереси та схильності агресивної дитини, зможе спрямувати її
активність у конструктивне русло, тактовно й послідовно навчаючи дитину
самоконтролю та стриманості
|
Батькам необхідно
проявляти стриманість, терпимість. Довести, що батьки - друзі дитини.
Постійно цікавитись усім, що стосується дитини. Розвивати стриманість,
самоконтроль
|
|
9. Підвищена тривожність,
плаксивість, вразливість, схильність хвилюватись і переживати через будь-який
привід (ризик розвитку невротичних розладів)
|
Причиною можуть бути
емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також
органічні порушення центральної нервової системи
|
Такі діти часто є
хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого
значення (часто цьому сприяють установки батьків). Учителю в цьому випадку не
слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними
треба знімати тривожність, навіювати впевненість в успіху, частіше
заохочувати, схвалювати та відзначати переваги
|
Батькам треба переглянути
свої погляди: не надавати значної уваги оцінкам. Виховувати в дитині
впевненість в успіху. Частіше заохочувати
|
|
10. Боязкість,
нерішучість, замкнутість, «нелюдимість»
|
Причиною можуть бути
емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також
органічні порушення центральної нервової системи
|
Учителю варто залучати
таких дітей до позакласної роботи. Проводити групові заходи, щоб вони більше
спілкувалися, долали свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські
доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня,
підвищуючи його самооцінку та створюючи ситуацію успіху
|
Батькам слід залучати
таких дітей до гуртків, де вони будуть більше спілкуватися, долати свою
боязкість, нерішучість. Підвищувати самооцінку дитини
|
Немає коментарів:
Дописати коментар